У Білоцерківській громаді провели в останню путь захисника України Володимира Лиходіда
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
1 травня 2023 року, захищаючи селище Водяне Донецької області, загинув уродженець с. Білоцерківка, житель с. Балаклія, приймальник сировини ПП «Білоцерківська агропромислова група» Володимир Григорович Лиходід.
У перші дні після повномасштабного вторгнення росії в Україну Володимир Григорович прибув до військкомату та попросився до лав ЗСУ. Чоловікові сказали почекати й мобілізували трохи згодом, 1 квітня 2022 року. Потім було коротке навчання упродовж місяця й рік тяжких та виснажливих боїв спочатку на Харківщині, а згодом на Донеччині. Володимир Григорович двічі отримував контузію, а також поранення, лікувався, проходив реабілітацію й знову повертався на фронт. Востаннє – 26 квітня 2023 року. А 1 травня наш земляк прийняв свій останній бій…
В. Г. Лиходід народився 28 березня 1967 року в с. Білоцерківка в простій селянській родині, де понад усе шанували працю, чесність та порядність. Батьки Ніна Микитівна та Григорій Лукич жили по совісті й виховали своїх синів Анатолія та Володимира справжніми людьми.
Голова ради директорів ПП «Білоцерківська агропромислова група» Віктор Володимирович Кордубан добре пам’ятає дитячі роки Володимира Лиходіда.
“Володя був старшим за мене на три роки, але це не стало на заваді нашій дружбі. Ми разом брали участь у загальношкільних заходах, вуличних іграх, спортивних змаганнях тощо, й він завжди вирізнявся чесністю та справедливістю. Ці риси проніс через усе життя”, – розповів В. В. Кордубан.
Володимир Ґригорович і його дружина Валентина Петрівна виховали двох синів та замінили батьків двом прийомним дітям, діждалися онуків.
“У останній свій приїзд додому Володимир Григорович наче відчував, що більше не повернеться. Все полагодив, поремонтував, доглянув сад, посадив троянди. Він вів себе, як справжній чоловік: піклувався про рідних і близьких, ніколи не нарікав на труднощі й негаразди”, – свідчила заступниця Білоцерківського сільського голови Любов Петрівна Луць.
Із 2006 року В. Г. Лиходід працював приймальником сировини на ПП «Білоцерківська агропромислова група».
“Порядний, відповідальний, добросовісний працівник, спокійна і врівноважена людина”,– характеризувала колишнього працівника заступниця директора по заготівлі сировини Світлана Миколаївна Захаренко. Повністю погоджується з нею й заступниця директора з виробництва Валентина Іванівна Сенчук.
“Володимир Григорович мав бронь, тож міг відмовитися від призову й лишитися вдома, однак він, навпаки, попросився на фронт. Час від часу я телефонувала йому, й він розповідав про криваві виснажливі бої, про те, якою важкою ціною наші захисники стримують атаки ворога. Говорив: «Дівчата, ви не уявляєте, що тут відбувається. Обстріли не припиняються, навкруги – суцільна рілля із землі, каміння й людських тіл». Якось сказав: «Нас із 800 чоловік лишилося 200», а потім: «Нас із двохсот лишилося восьмеро». Я намагалася, як могла, підбадьорити його, казала: «Ви, Володимире Григоровичу, мабуть, народилися сорочці». Але останні наші розмови, коли він лікувавсь у госпіталі, а потім був на реабілітації та у відпустці вдома, мене дещо насторожили. Володимир Григорович говорив, що, мабуть, уже не повернеться звідти. Хоча загалом він був великим оптимістом, завжди посміхався. Таким – із простою щирою посмішкою на вустах – він мені й запам’ятається…”, – додала Валентина Сенчук.
Поховали Володимира Григоровича Лиходіда 12 травня 2023 року на кладовищі в Балаклії. Попрощатися з мужнім героєм та провести його в останню путь зібралося понад півтисячі людей: рідні, друзі, односельці, керівництво й працівники ПП «БіАГР», військові, бойові побратими… Невимовний сум, море квітів і щирі непідробні сльози супроводжували останній земний шлях Володимира Григоровича Лиходіда.
Траурний кортеж із тілом героя рухався з Миргорода через села Білоцерківської громади, й скрізь люди ставали навколішки та в скорботі схиляли голови, подумки дякуючи загиблому за те, що спинив безжального ворога, врятував рідну полтавську землю й нас із вами. Справді, це завдяки йому й таким, як він, ми живемо, працюємо та радіємо життю. .
Відкриваючи траурну церемонію на кладовищі, Білоцерківський сільський голова Іван Васильович Лещенко подякував батькам, які виховали справжнього патріота України, та висловив щирі співчуття рідним загиблого.
“Володимир Григорович Лиходід віддав своє життя за Україну, за її цілісність і незалежність, за честь і гідність свого народу. Ми завжди пам’ятатимемо про подвиг Володимира Григоровича, адже герої не вмирають, їх пам’ятають вічно”, – сказав сільський голова.
Емоційним був виступ заступниці сільського голови Любові Петрівни Луць.
“Розривається материнське серце у болючій непоправній втраті сина, схилились у скорботі братові плечі, неможливо знайти слів, щоб розрадити вбиту горем дружину Валентину, з якою вони разом, пліч-о-пліч, гарно хазяйнували, виховували дітей, онуків”, – зазначила Луць.
Побратим загиблого Олег (позивний «Фікс»), який приїхав на похорон із Києва, розповів, що торік у квітні він разом із Володимиром Григоровичем проходив навчання. Після цього фізично витривалих молодих чоловіків відібрали в розвідгрупу. Попросився й Володимир Григорович, але йому відмовили: вам, мовляв, уже за п’ятдесят, ви не в тій фізичній формі, не справитеся. І тоді наш земляк запропонував влаштувати йому своєрідний екзамен на стадіоні. Він першим пробіг чималу дистанцію, а потім краще за інших підтягнувся на турніку. Одне слово, В. Г. Лиходід переплюнув молодших воїнів і таки потрапив у розвідгрупу.
“Він був для нас, наче батько. Коли хлопці поверталися з бойового завдання, то зазвичай падали, знесилені, відпочивати, а Володимир Григорович (позивний «Полтава») брався готувати їм їсти. Він піклувався про кожного з нас і намагався перебрати на себе найважче завдання. Ми ніколи не чули, щоб він скаржився чи нарікав на щось. Він зносив усі випробування, як справжній вольовий чоловік, як воїн, як захисник рідної землі”, – згадував бойовий побратим.
Вічна пам’ять Володимирові Григоровичу Лиходіду. Україна обов’язково переможе й помститься за всіх загиблих!
Зінаїда Матяшова
матеріал підготував/ла: Дмитро Кравченко
